Сьогодні, як ніколи, людині потрібна основа в житті, що дозволить
людині зберегти людські якості, ставши інженером, лікарем або
президентом. Якщо в людини немає такої основи, то, придбавши величезні
інтелектуальні знання, його величезний потенціал починає працювати проти
людей. Ви замислювалися, чому всі люди народжуються, несучи в собі якісь
людські цінності, а потім багато хто готовий знищити все навколо заради
грошей і влади? Людина навіть сама не помічає, як відбувається «падіння»
цінностей у його свідомості. Якщо немає твердого «фундаменту» моральної
основи, то людина стає потенційним руйнівником усього живого. Для
того щоб у людини був гарний «фундамент» необхідно спочатку «посіяти»
зернятко.
ІСТОРІЯ СІМ'Ї
У древньому, так називаному «дикому» суспільстві полові зв'язки будувались без
розбору ступенів споріднення. Вони допускалися між батьками й дітьми,
братами й сестрами. Не було ні сім'ї, ні шлюбу, було плем'я - як
єдиний і нерозділений осередок первісного суспільства.
Із цього первісного стану розвилися первинні форми сім'ї й
шлюбу. Так званий груповий шлюб: кровно-родинні сім'ї, коли
шлюбні зв'язки допускалися по поколіннях (діти й батьки утворять свого
роду шлюбне кільце): сестра одночасно могла бути й дружиною (батьки
становили одне кільце, діти - інше).
Сім'я пуналуа стала більше прогресивним кроком. У такій сім'ї
виключалися кровно-родинні зв'язки (рідних братів і сестер), тобто
формувалися зв'язки між сім'ями, але сторонні чоловік- дружина на майно
сім'ї прав не мали. Походження дітей же тут визначалося тільки
по материнській лінії - «безбатьківська сім'я». Усередині цього материнського роду
заборонялися шлюбні зв'язки. Період відомий за назвою матріархат.
Наступний розвиток сім'ї полягав у тому, що коло, усередині якого
допускалися шлюбні зв'язки, починає усе більше звужуватися. Із цього кола
виключалися повнородні й неповнородні родичі.
От чому сім'я пуналуа неминуче змінилася парним шлюбом. Заслуга в
цьому жінки, тому що в силу своєї особливої біологічної будови їй
властиве більше почуття прихильності. Однак поки ще ця сім'я не
була господарською одиницею, тільки шлюбної, а господарською одиницею
є рід у цілому.
Моногамія - четверта історична форма родини й шлюбу. На відміну від
парного шлюбу - це одношлюбність, більше міцне, стійке. У цей час чоловік
займає пануюче майнове положення й сім'я стає вже
самостійним господарським осередком роду.
У цій ситуації одношлюбність - це ще не союз добровільний і
рівноправний між чоловіком і жінкою, а поневолення й залежність одної статі над іншою. Це не союз серць, а союз майна.
До 1917 року в Росії офіційною формою укладання шлюбу було
вінчання. Форма, умови шлюбу (шлюбний вік, заборони шлюбу) були
установлені під впливом церкви й відбиті у зводі законів Російської
імперії.
Так, указом синоду в 1904 році був відзначений осуд на безшлюбність осіб, винних у порушенні подружньої вірності. Наступна постанова синоду заборонила вінчати після розлучення цих осіб протягом 2 років безумовно, а протягом наступних 5 років вінчання могло відбутися лише за умови засвідченого церквою каяття.
Батькам належала необмежена влада на дітей будь-якого віку
- для вінчання була потрібно згода батьків обов'язково (дочки для
повторного шлюбу була потрібно згода батьків у будь-якому віці).
Воля вступу в шлюб була обмежена й для осіб, що перебували на
службі як військової, так і цивільної. Їм заборонялося укладати шлюб без
письмового дозволу начальства.
З 1917 року функції регулювання сімейно-шлюбних відносин були
передані державі, а церковний шлюб став приватною справою.
ДВІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЛЮБОВ
Сім'я - це найважливіше, що є в людини. У сім'ї ми народжуємося й,
рано або пізно, ми виростаємо й створюємо сім'ю. Задумаємося, що найбільше
хвилює кожного з нас? Це проблеми, які нас оточують. Щоб зрозуміти
щось більше глобальне потрібно подивитися, звідки все починається. Наша
держава - це проекція наших сімей. Насправді, у сім'ї можна знайти
складові елементи великої держави. У сім'ї є економіка - це
зарплата чоловіка й дружини, внутрішня й зовнішня політика - це відносини усередині
сім'ї й із сусідами, також культурна сторона життя. Однак, саме головне в
родині - це любов між чоловіком і дружиною. Із цього починається створення сім'ї.
Із цього починається й руйнування сім'ї. Таким чином, у суспільстві головні
проблеми - не економіка, не політика й т.д., а проблема взаємин
між чоловіком і жінкою.
1960-і роки прийнято вважати початком сексуальної революції. Багато
молодих людей сліпо кидаються у вир так називаної «вільної любові».
Однак із цього ж часу спостерігається різкий сплеск числа розлучень,
злочинів, хвороб, переданих статевим шляхом, народжуваності дітей поза
шлюбу. Сім'ю по праву можна називати школою щирої любові, де ми
засвоюємо основні уроки людяності. У деяких країнах 1/3 всіх дітей
народжуються поза такою школою, що, у свою чергу приводить до злочинності.
Психологи й соціологи зійшлися в думках, що корінь злочинності криються в проблемах взаємин у сім'ї. Історія складалася таким чином, що
країни, у яких були міцні моральні й сімейні устої процвітали навіть
економічно. І навпаки, коли валилися ці взаємини, у цьому народі
відбувалося яке-небудь нещастя. Одна трагедія, що переслідує тих,
хто вступив на шлях «вільної любові» уже стає погрозою самому
виживанню людства - це епідемія Сніду.
СНІД - це айсберг. Нам відома поки лише його видима частина. На Україні на обліку вже дуже багато ВІЧ - інфікованих. Розлучення, злочинність, позашлюбні діти, СНІД - от лише деякі із проблем, які, немов тіні, «вільна любов» кидає на наше суспільство.
Дотепер ми намагалися боротися лише з тінню, але ми так і не зуміли розглянути саму головну проблему, від якої тягтися всі ці тіні.

Кожна людина прагне до любові, тому що без її неможливо людське щастя й народження життя.
Сама ідея любові, як гармонія між чоловічим і жіночим початком, відбита у всьому всесвіті. У царстві рослин або в царстві тваринні відносини «чоловіка й жінки» спрямовані винятково на відтворення життя, і тільки лише люди мають необмежену волю проявляти свої почуття в любові. Справжня свобода, однак, немислима без відповідальності. Якщо людина була створена для любові, вільної від відповідальності, то скільки ще «тіней», усіляких проблем і хаосу ця любов кине на наше суспільство? Цю відповідальність можна зрозуміти у двох аспектах.
По-перше, нам необхідно стати власником, або «носієм» щирої
любові, вдячним за свободу прояву почуттів і таким, що вміє володіти собою.
Що мається на увазі під щирою любов'ю? Це аж ніяк не та фізична
пристрасть, що вимагає негайного задоволення. Емоційне
захоплення не можна назвати любов'ю. Щиру любов можна визначити як
невидиму силу, що поєднує двох або більше людей у гармонічну єдність.
Вона проявляється в думках, словах і справах людини, спрямованих на благо
інших, навіть ціною власного «я».
Щиру любов, однак, не можна зрозуміти зі слів, із книг або в навчальному закладі. Її можна зрозуміти тільки на основі життєвого досвіду. Батьки вдихнули в нас життя й любов. Так, знаходячи досвід серця дітей, ми формуємо свою здатність сприймати й віддавати щиру любов. Із серця дитини поступово розвиваються відносини із братами й сестрами, і, зрештою, із цих відносин у любові повинні вирости зрілі особистості, здатні стати щирими чоловіками й щирими батьками. Успішно завершуючи кожну із цих стадій, що вимагають від нас переходу на новий рівень самовіддачі й служіння, ми накопичуємо свою зрілість, іншими словами, розвиваємо в собі здатність любити інших людей, піклуватися про них, виходячи за рамки власних потреб і бажань.
Оскільки любов - це сила, що поєднує людей, то відправна крапка
любові - це єдність усередині людини. Ми чітко визнаємо в собі дві
сторони нашого існування. З одного боку це наше тіло, що має свої
фізичні бажання, і, з іншого боку - совість, наші духовні якості й
бажання, що становлять основу нашого характеру. Наші кращі якості
проявляються тоді, коли ми володіємо нашими фізичними бажаннями.
Талант музиканта проявляється унікальним образом, коли він володіє
інструментом. Інструмент не є джерелом таланта, але тільки
засобами його вираження. Подібно цьому, тіло людини не є
джерелом любові, але лише засобом виявити свої кращі якості.
Дійсний чоловік - це той, хто має якості чоловіка, а не тільки
тілом і м'язами. Те ж саме й відносно жінки. Коли наші дії
ідуть у розріз із нашою совістю, чи можемо ми поважати й любити себе?
Тим більше, коли совість і тіло не єдині в людині, вона не може по-справжньому поважати й любити іншу людину. Відповідальність за взаємини в любові не може сприйматися тільки як закон або загальноприйняті норми.

Навпроти, людина повинна виробити в собі відповідальність за допомогою
самоконтролю й самостійного рішення в наших відносинах із своєї
совістю.
У нашому русі вищою цінністю й гордістю вважається абсолютна
чистота любові до шлюбу, а в шлюбі - абсолютна подружня вірність. В
таких сім'ях діти народжуються в чистоті незаплямованих почуттів батьків.
Тому другий аспект відповідальності стосується дітей. Батьківська любов -
основа щастя й гордості дітей. Це корінь їхнього життя. Тому, якщо
батьки розводяться, то діти почувають себе так, начебто корінь, або
підстава їхнього життя бути зламане й розбите на частині. Вони також почувають
себе зламаними й розбитими внутрішньо. Найважливішою відповідальністю
батьків є не стільки зовнішня турбота про дітей, їхнє здоров'я, харчування,
одяг й т.д. Саме головне - це не стільки економічне середовище, у якій
ростуть діти, а які відносини любові лежать в основі виховання дитини.
Батькам необхідно виховувати своє дитя щирим сином або дочкою, братом або сестрою, щирими чоловіками й щирими батьками, зразковими й відповідальними громадянами свого суспільства. Тому, родина - це школа, де вчителі - це батьки, а предмет - 4 сфери любові, або, як ми їх називаємо, сфери серця (діти, брати-сестри, чоловік-дружина, батьки). Як
батьки можуть учити цим речам? Тільки своїм прикладом. Тому, бажання
бути батьками ставить людину в положення вчителя й зобов'язує його бути
зразковою особистістю, зразковим чоловіком і зразковим батьком.
У родині ми засвоюємо належні принципи морального поводження,
складову основу взаємин з батьками, братами й сестрами, і
цими нормами ми, природно, будемо керуватися в суспільстві.
Наскільки ми засвоїли ці уроки в сім'ї, настільки успішно складеться наше
життя в суспільстві як юриста, педагога, міністра, президента. Таким чином, сімейна етика утворить свого роду фундамент для соціальної етики, етики бізнесу й етики міждержавного спілкування. Проблема економіки - це проблема не грошей і не ринкового механізму, а тих людей, які лічать ці гроші. Проблема освіти - це проблема не зарплати викладачів, а людей, задіяних у сфері освіти. Проблема законодавства - це проблема людей, що складають закони. Навіть самі глобальні світові й суспільні проблеми неможливо вирішити, розглядаючи лише симптоми.
ВИСНОВОК
Що є самим головним, щоб шлюб став міцніше й романтичніше?
Згідно останнім даним, пари, шлюб яких удався, і чоловік і жінка стали
дійсно близькі один одному, зовсім не прагнуть проводити разом всі
вечори й вихідні дні. Вони просто бувають разом у різний час, зустрічаючись
іноді всього на п'ять хвилин, але ці зустрічі приносять радість.
Загальновідомі факти, що свідчать про зріст кількості розлучень,
глибокій кризі інституту сім'ї й зниження народжуваності. Більше того,
сімейні проблеми збільшують ризик виникнення душевних і фізичних
недуг як у дорослих, так і в дітей. Проблеми й напруженість у сім'ях
впливають на всіх нас. Важко заперечити те, що багато лих суспільства йдуть
коріннями до негативних факторів, породженим подружніми конфліктами й
розвалом сімей.