Безплідність - нездатність зрілого організму до зачаття.
Безплідний шлюб - це відсутність вагітності після 2 років регулярного полового життя без запобігання. Частота безплідного шлюбу, за даними різних авторів, коливається від 10-15 до 18-20%.Запліднення не відбувається, якщо полові залози (чоловіки й жінки) через ті або інші захворювання не продуціюють полових кліток або створюються умови, що перешкоджають зустрічі яйцевої клітки зі сперматозоїдом.
Причини безплідності різноманітні.
Розрізняють також первинну й вторинну безплідність, жіночу й чоловічу.
Чоловіча безплідність - це нездатність зрілого чоловічого організму до запліднення.
Жіноча безплідність -це нездатність жінки до зачаття в репродуктивному віці.
Розрізняють:
- первинну;
- вторинну;
-абсолютну жіночу безплідність.
Первинна жіноча безплідність – безплідність у жінок, що живуть регулярним половим життям без запобігання й не мали ні однієї вагітності;
Вторинна жіноча безплідність - вагітність у минулому наступала, в анамнезі одна або кілька вагітностей, що закінчилися родами або абортом, позаматковою вагітністю, після чого вагітність не наступала протягом двох і більше років регулярного полового життя без запобігання.
Абсолютна жіноча безплідність – означає, що можливість вагітності повністю виключена ( відсутність матки, яєчників і інші аномалії розвитку полових органів).
Причиною жіночої безплідності можуть бути вроджене недорозвинення або пороки розвитку полових органів спадкоємного або придбаного характеру, захворювання полової сфери, інших органів і систем. Запальні процеси і їхні наслідки можуть бути причиною безплідності в різних варіантах, чи буде запальний процес локалізуватися в слизовій оболонці піхви (кольпіт), або в шейку матки (ендоцервіцити, ерозії), або в матці (ендометрит), або в трубах(сальпінгіт) -всі перераховані процеси можуть однаковою мірою обумовити безплідність.
Найчастіше причиною безплідності є зміни, що наступають у результаті запальних процесів у фаллопієвих трубах, які визивають їх непрохідність внаслідок утворення фляків, спайок і зарощення абдомінальних кінців труб.
Причини безплідності:
- запальні захворювання жіночих полових органів( перше місце займає гонорея);
-недорозвинення або аномалії жіночих полових органів (інфантилізм- який характеризується довгою конічною шийкою, довгими вузькими трубами з вузьким просвітом і поганою перистальтикою, що перешкоджає нормальному просуванню яйцевої клітки);
- гормональні порушення;
- запалення придатків матки при яких виникає непрохідність маткових труб;
- деякі загальні захворювання, зокрема туберкульоз, авітаміноз, захворювання ендокринних залоз, а також деякі нервові й душевні захворювання;
- травми жіночих полових органів;
- пухлини матки і яєчників, поліпи цервікального каналу й подслизкові фіброміоми матки. Доброякісні пухлини яєчників можуть бути причиною безплідності тільки в тім випадку, якщо нормальна тканина яєчника повністю відсутня.
- ЗПСШ (хламидійна інфекція,сифіліс, гонорея й т.д.)
- злоякісні пухлини яєчників супроводжуються безплідністю майже завжди,
- деякі внутріматкові маніпуляції можуть вести до безплідності.
Наприклад, внутріматкові вприскування йоду, що викликають порушення прохідності труб внаслідок слущення поверхневих шарів епітелію й наступного їхнього зарощення.
Надмірне вискоблювання слизуватої оболонки може також супроводжуватися дегенеративними змінами в ендометрії й вести до безплідності. Потрібно мати на увазі, що переривання першої вагітності шляхом вискоблювання може повести до вторинної безплідності, якщо аборт і не супроводжувався запальними ускладненнями.
Таким чином, з вищесказаного ясно, що безплідність є не самостійним захворюванням, а лише симптомом цілого ряду захворювань жінки.
Головною причиною вторинної безплідності є:
- запальні захворювання полової системи, при цих захворюваннях виникають спаечні процеси в маткових трубах і навколо них, вони приводять до анатомічної непрохідності;
- аборти, як штучні так і мимовільні;
- ускладнення після пологів або нелегального аборту;
- алкоголізм;
- опромінення;
-імунологічний фактор (утворення в організмі жінки антитіл до сперматозоїдів).
Часто до безплідності приводять порушення обмінних процесів в організмі жінки (ожиріння, діабет і ін.), голодування, недоїдання й вітамінна недостатність. Виділення цих основних груп не завжди може пояснити всі причини безплідності, тому виділено групу хворих з так називаною непоясненою безплідністю, причину якого застосовуваними методами дослідження встановити не вдається.
Безплідність несприятливо відбивається на загальному стані й нервово-психічному статусі жінки; в одних випадках жінка зовні нічим не видає свого стану, в інших наступають більш-менш виражені зміни в характері й поведінці. Прагнення мати дитини домінує над всіма іншими інтересами. З'являються конфлікти. Жінкою опановує почуття неповноцінності, створюється фон для розвитку психоневротичних захворювань.
Лікування безплідності в жінки залежить від причини, що її викликала. У першу чергу усувають анатомічні зміни маткових труб, шейки й тіла матки, потім за допомогою гормональних препаратів корригують порушення овуляції.
Чоловіча безплідність - характеризується нездатністю зрілого чоловічого організму до запліднення. У чоловіка здатність до запліднення ( при збереженні здатності до полового життя) найчастіше відсутня внаслідок поразки полових залоз у результаті перенесеної гонореї. Порушення здатності до запліднення в чоловіка може залежати від патологічного стану насіння, що проявляється або в повній відсутності сперматозоїдів - азооспермія, або в дуже малій їхній кількості й незначній рухливості - олігоспермія, або у повній відсутності рухливості сперматозоїдів – некроспермія, або, нарешті, у тім, що при половому акті насіння зовсім не викидається – аспермія.
Причина безплідності може бути пов'язана з імпотенцією чоловіка, тобто нездатністю до полових зносин.
Чоловіча стерильність обумовлена патологією полових органів різного генезу й порушенням прохідності. Чоловіча безплідність може бути результатом недорозвинення яєчок, а також відсутності їх у мошонці, коли вони перебувають у черевній порожнині або паховому каналі (крипторхізм), що завжди веде до атрофічних процесів у яєчках і до порушення сперматогенезу. Недорозвинення одного яєчка функціонально не проявляється, при двосторонньому недорозвиненні або відсутності (анорхізм) спостерігається зміни, властиві евнухоідизму.
Причиною чоловічої безплідності може бути первинний уроджений або придбаний гіпогонадізм, до якого нерідко приводять різні несприятливі зовнішні фактори, що негативно впливають на сперматогенез: інфекционно- запальні захворювання, хронічна інтоксикація (алкоголь, нікотин, лікарські речовини), недостатнє харчування, особливо при повному або частковому голодуванні, іонізуюче випромінювання, робота в умовах високих температур, запалення й травми яєчок і ін.
Виникнення вторинної поразки яєчок (вторинний гіпогонадізм) залежить від порушень у гіпоталамо-гіпофизарній системі. Недостатнє утворення гонадотропних гормонів у період полового дозрівання викликає явище евнухоідизма, а пізніше приводить до порушення сперматогенезу.
Причиною чоловічої безплідності може бути асперматізм, якщо є органічна або функціональна поразка центральної або периферичної нервової системи. Найбільш частою причиною чоловічої безплідності є запальні захворювання передміхурової залози і яєчок.
З вищевказаного випливає правило, якого потрібно строго дотримуватися. Воно полягає в тім, що перш ніж обстежувати й лікувати жінку, що скаржиться на безплідність, необхідно обстежувати чоловіка й досліджувати його сперму.
Лікування чоловічої безплідності спрямовано на відновлення сперматогенезу, прохідності шляхів, корекцію порушень полового акту. Застосовують протизапальні й гормональні засоби, що загальнозміцнюючу терапію. При непрохідності сім’явиводячих шляхів і варікоцеле показане оперативне втручання.
Діагностика безплідності:
1) дослідження сперми;
2) анамнез: завдання анамнезу встановити
- число й як закінчилися попередні вагітності: мимовільні й штучні аборти, у тому числі кримінальні; позаматкова вагітність, пузирчатий замет, число живих дітей, післяпологові й післяабортні ускладнення;
- тривалість первинної або вторинної безплідності;
- використовувані методи контрацепції й тривалість їх застосування після останньої вагітності або при первинній безплідності;
- системні захворювання: діабет, туберкульоз, захворювання щитовидної залози, кори наднарників і ін.;
- медикаментозне лікування, що може зробити короткочасний або тривалий негативний вплив на процеси овуляції:
цитотоксичні препарати й рентгенотерапія органів черевної порожнини; психофармакологичні засоби, такі як транквілізатори;
- операції, які могли сприяти виникненню безплідності:
апендектомія, клиноподібна резекція яічників. Операції на матці й інші операції ( із приводу виразкових колітів або пересадження нирки та ін.); перебіг післяопераційного періоду;
- запальні процеси в органах малого таза й захворювання, що передаються статевим шляхом, тип збудника, тривалість і характер терапії;
-характер піхвових виділень,обстеження, лікування (консервативне, кріо або електрокоагуляція);
- наявність виділень із молочних залоз, зв'язок їх з лактацією, тривалість;
- виробничі фактори й навколишнє середовище- екологічні фактори; зловживання алкоголем, прийом токсичних засобів, паління та ін.;
- спадкоємні захворювання з урахуванням родичів першої й другого ступеня споріднення;
- менструальний і овуляторний анамнез (менархе, регулярні цикли); поліменорея (тривалість циклу менш 25 днів або нерегулярні менструації,) дісменорея;
-полова функція, хворобливість при полових зносинах (діспареунія) - поверхнева або глибока.
3) Об'єктивне обстеження:
- довжина й маса тіла, індекс маси тіла, збільшення маси тіла після заміжжя, стресових ситуацій, зміни клімату та ін.;
- наявність галактореї, розвиток молочних залоз. Оволосіння й характер його розподілу; стан шкіри ( суха, жирна, стриї);
- обстеження систем організму, вимір АТ;
- очне дно й поле зору;
- дані гінекологічного дослідження.
4) Додаткові методи (RW, ВІЧ, клінічний аналіз крові, мазки з уретри, піхви, і ш/матки); обстеження на урогенітальну інфекцію як для чоловіків, так і для жінок.
5) Функціональний стан яєчників визначають по тестах функціональної діагностики, змісту стероїднмх гормонів у сечі або в плазмі крові (вимір базальної температури на протязі 2-3 місяців, симптом «зіниці» , папороті);
6) Рентгенограма черепа й турецького сідла;
7)Для виключення трубної безплідності:
- дослідження стану маткових труб за допомогою:
а) гістеросальпінгографія - введення в матку рентгеноконтрасної речовини (йодоване масло ) і водорозчинні речовини (уротраст, верографін) яке при прохідності маткових труб попадає в черевну порожнину - це констатується рентгенографічно. Проводять на 6-7-й день циклу як і пертубація.
б) пертубація - введення повітря в порожнину матки, якщо труби прохідні повітря попадає в черевну порожнину.
в) гідротубація -введення в матку лікувальних рідинних сумішей, як з діагностичною, так і з лікувальною метою.
8) Біопсію ендометрію в передменструальному періоді рекомендується провадити за строгими показниками, особливо в жінок, які не народжували.
9) УЗД органів малого таза.
10) Медико-генетичне дослідження(при підозрі на генетичні аномалії).
11) Консультації профільними фахівцями.
Запальні процеси піхви й шейки матки до початку обстеження повинні бути вилікувані. З моменту гострого запального процесу або загострення хронічного процесу внутрішніх полових органів повинне пройти не менш 4-6 місяців.
Обстеження безплідних жінок не може бути універсальним. Найбільш інформативні методи повинні бути обрані згідно клінічної картини й залежати від наявності або відсутності клінічних проявів ендокрінопатій: гіпертрихоза, вирилізації, ожиріння, лактореї.
Профілактика безплідності полягає у своєчасному виявленні й лікуванні пороків розвитку полової системи, а також запальних захворювань полових органів венеричного й невенеричного генезу, попередженні абортів у жінок, дотриманні гігієни полового життя й гігієни полових органів, усуненні шкідливих впливів на організм у побуті й на виробництві, у здоровому способі життя. При підозрі на безплідність чоловік повинен обстежитися в лікаря-уролога, жінка в акушера-гінеколога, у випадку безплідного шлюбу подружжю варто звернутися в жіночу консультацію.
Динаміка «Д» спостереження – протягом лікування до настання вагітності, при відсутності ефекту на протязі півроку – повторна госпіталізація. Протягом вагітності й у післяпологовому періоді.