Штучні аборти нерідко супроводжуються різними ускладненнями, що виникають безпосередньо в процесі самої операції, а також у найближчі послі неї дні.
Однак набагато частіше ускладнення проявляються через порівняно великий строк після зробленої операції. Тому післяабортні ускладнення прийнято умовно ділити на найближчі й віддалені.
Порушення в стані й діяльності окремих органів і систем жінки, що виникли в результаті аборту, різні як по своїх клінічних проявах, інтенсивності, так і по тривалості перебігу.
Часто жінки після переривання вагітності почувають себе цілком добре. Це природно, вони зазнають полегшення від того, що все закінчилося. Але проходить якийсь час і починають, часом ледь помітно, проявлятися несприятливі наслідки аборту, цього насильницького, антифізіологічного акту.
У жінок, які перенесли аборт, нерідко відзначається підвищена нервозність, дратівливість, плаксивість, спустошеність, а іноді - апатія й пригніченість. Потрібен час, щоб самопочуття жінки покращилося.
До числа ускладнень, що виникають безпосередньо в процесі штучного переривання вагітності, ставляться, насамперед, механічні ушкодження шийки й тіла матки. Яким би способом дана операція не провадилася, ушкодження матки тією чи іншою мірою фактично є неминучими.
Розширення каналу шейки матки при штучному перериванні вагітності досягається шляхом поступового введення в нього спеціальних розширників з усе більше й більше широким діаметром. При цьому доводиться переборювати деяку перешкоду з боку зовнішнього й особливо внутрішнього зеву. Така маніпуляція завжди пов'язана з відомими труднощами й ризиком. Це в першу чергу ставиться до жінок, що не народжували, у зв'язку із значною пружністю в них тканин шийки матки й вузькістю її каналу.
Незважаючи на те, що розширення шийки матки завжди провадиться лікарем дуже обережно (з урахуванням розташування тіла матки), під час введення розширників нерідко виникають тріщини, надриви шийки, іноді досить значні. Як правило, уже в процесі розширення шейки з'являються хоча б невеликі кров'янисті виділення. Це саме по собі свідчить про деяку травматизацію шийки матки. Найбільш рясними вони бувають при проведенні штучного аборту в жінок, що не народжували.
Особливо варто зупинитися на тих ушкодженнях, які виникають на другому етапі операції, коли після штучного розкриття шийки провадиться видалення з порожнини матки плодового яйця. Насамперед, лікар повинен відшарувати плодове яйце від стінки матки.
Для здійснення цього в основному застосовуються довгі металеві інструменти, що нагадують по зовнішньому вигляді ложку, у якої немає дна. Це так називані кюретки, що складаються з рукоятки й тонкого довгого стрижня, що закінчується овалообразною петлею. Кюретки мають петлі різної ширини й довжини стосовно до величини матки, тобто відповідно до певному строку вагітності.
За допомогою цих інструментів лікар відшаровує плодове яйце й вроздріб видаляє його з порожнини матки. Ця маніпуляція виробляється «наосліп», тому лікар не може бути повністю впевнений в успіху своїх дій.
Заключною частиною операції аборту є контрольне вискоблювання внутрішніх стінок матки з використанням кюретки з гострою петлею порівняно невеликого розміру. Це робиться для того, щоб лікар переконався в повнім відділенні й видаленні з матки всього плодового яйця.
Залишення в порожнині матки навіть незначних часток плодового яйця може викликати ряд ускладнень: погане наступне скорочення м'язів матки, кровотечу, розвиток інфекції.
Не маючи можливості чітко визначити місце прикріплення плодового яйця, а також точно регулювати силу необхідних рухів, що зскрібають, лікар мимоволі може видалити не тільки всю слизувату оболонку матки, але й ушкодити її м'язовий шар.
Найбільшому ушкодженню при вискоблюванні стінок матки піддається місце прикріплення плодового яйця. Крім того, ушкодження часто приходяться на нижній сегмент матки, тому що саме до нього сходяться всі рухи, що вискоблюють, при використанні кюреток у процесі проведення аборту.
Надалі такі поверхневі й начебто незначні ушкодження м'язових стінок матки можуть викликати важкі для жінки наслідки.
Якщо надмірно видалити тканину із внутрішньої поверхні матки, то нова слизувата оболонка може відновитися не повністю й бути недостатньо повноцінною. Це неминуче негативно позначиться на її подальшій досить важливій функції в процесі менструального циклу. На місцях ушкодження м'язових волокон матки можуть утворитися фляки й зрощення.
Особливо часто ці поранення відбуваються при неправильному положенні матки, її різкому загині, коли між шийкою й тілом матки утворюїться гострий кут і інструментом важко проникнути з каналу шийки матки в її порожнину, а також при значному витонченні стінок матки в результаті неодноразово зроблених абортів.
Прорив матки є досить серйозним і небезпечним для життя ускладненням, що вимагає проведення термінової операції з розкриттям черевної порожнини. Іноді така операція обмежується зашиванням ушкодженої тканини (перфораційного отвору), нерідко з'являється необхідність видалення матки.
До числа найближчих ускладнень операції аборту ставиться й кровотеча. Крововтрата тією чи іншою мірою є неминучим супутником даної операції поза залежністю від того, яким способом вона виробляється.
Під час вагітності в системі кровопостачання полових органів жінки й особливо матки відбуваються значні зміни: кровоносні судини збільшуються в довжину, розширюються, підсилюється кровоток. Будь-яка спроба проникнути в цей час у порожнину матки з метою переривання вагітності обов'язково приводить до порушення цілості судин і виникненню кровотечі.
При руйнуванні й видаленні плодового яйця крововтрата зростає, а потім зменшується до моменту закінчення операції.
Маткова мускулатура скорочується після видалення з порожнини матки всіх частин плодового яйця, сама матка стає, більше щільною, зменшується в розмірі, судини, що кровоточать, як би стискуються.
Величина крововтрати при операції аборту буває далеко не однаковою. Це залежить від строку вагітності, при якому провадиться аборт, від ступеня травматизації матки в процесі видалення плодового яйця й т.д. Крововтрата під час операції аборту при вагітності строком близько 2 міс. становить у середньому 100 мл.
Будь-яка крововтрата не байдужна для організму. Особливо небезпечна так називана масивна крововтрата, коли людина втрачає значний обсяг крові протягом короткого часу. В окремих випадках така «гостра» крововтрата при аборті може бути пов'язана з неправильним прикріпленням у матці плодового яйця.
Процес імплантації відбувається найчастіше на передній або задній стінці матки у верхній її частині на рівні маткових труб.
Тому що, запліднене яйце, досягши порожнини матки, починає як би сповзати до нижнього її сегмента й прикріплюється поблизу внутрішнього зева, нерідко частково або навіть повністю його прикриваючи.
Рясна крововтрата при аборті може бути пов'язана з поганою скорочувальною здатністю мускулатури матки в результаті перенесених раніше її запальних захворювань, у тих, що неодноразово удавалися до штучного переривання вагітності.
Підвищена кровоточивість має місце при проведенні аборту в жінок, що порівняно недавно народили або в матерів, що годують грудьми.
Найбільш часта кровотеча як ускладнення аборту спостерігається при залишенні під час цієї операції в порожнині матки часток плодового яйця.
Кровотеча в цих випадках починається звичайно не відразу після видалення плодового яйця з матки, а через кілька годин і навіть днів і може зажадати проведення повторного інструментального обстеження матки й видалення залишків плодового яйця.
Запальні захворювання жіночих полових органів серед всіх гінекологічних захворювань займають провідне місце як по частоті виникнення, так і по важкості віддалених наслідків.
Запальні захворювання жіночих полових органів є найбільш частими ускладненнями штучного переривання вагітності. У медичній літературі є вказівки на те, що захворювання полових органів запального характеру вперше з'являються після штучного аборту в 10 - 12% здорових жінок, які перенесли цю операцію. Крім того, операція переривання вагітності дає «поштовх» до загострення старих, стихлих запальних процесів. Таке загострення зустрічається більш ніж у половини жінок, що страждали до аборту запальними захворюваннями полових органів.
В одних випадках запальні процеси проявляються безпосередньо після зробленого аборту, в інших - через деякий час.
Запальні процеси, у тому числі виникаючі й після аборту, обумовлюють виникнення позаматкової вагітності, ведуть до появи вторинної безплідності.
Найближчі й віддалені наслідки штучного переривання вагітності, особливо зробленого в жінки, що не народжувала, можуть досить несприятливо відбитися на її подальшій дітородній функції.
У жінок, що прибігали в минулому до штучного переривання вагітності, незрівнянно частіше спостерігаються мимовільні аборти, а також передчасні пологи, тобто пологи в 28-37 тижнів вагітності. При цьому іноді в однієї й тієї ж жінки випадки невинесення вагітності повторюються кілька разів, і якщо це відбувається при вагітності строком до 28 тижнів, то такий викидень називають «звичним».
Невинесення вагітності може бути обумовлено наявністю внутріматкових зрощень, що нерідко утворяться в результаті штучного аборту.
До виникнення мимовільних абортів і передчасних пологів може привести так називана органічна істміко-цервікальна недостатність, тобто недостатність перешийка й шейки матки. Це патологічний стан іноді виникає в результаті ушкодження зазначених відділів матки під час штучного аборту (частіше при штучному перериванні вагітності в жінок, що не народжували).
До досить часто зустрічаюшихся під час пологів ускладнень відноситься передчасне або раннє відходження околоплідних вод, що відбувається при розриві плодового міхура до початку родової діяльності або вже в процесі пологів, але раніше повного розкриття шейки матки, як це відбувається в нормі.
Передчасне або раннє відходження околоплідних вод у первісток, що мали в минулому аборти, зустрічається в 2 із зайвим разу частіше, ніж у первісток, що не прибігали до аборту .
Слабість родової діяльності в породілей, які перенесли у минулому аборти, зустрічається в 1,6 рази частіше, ніж у жінок, що не прибігали до штучного переривання вагітності. Це ставиться, однаковою мірою, як до первісток, так і до жінок, які народжують вдруге.
Досить серйозним ускладненням вагітності й пологів є патологічне розміщення в матці дитячого місця (плаценти). Фізіологічно плацента прикріплюється до стінки матки у верхніх її відділах, і своїм нижнім краєм вона не доходить до нижнього сегмента матки. Якщо ж плацента виявляється прикріпленою в нижньому полюсі порожнини матки (поблизу внутрішнього зеву, тим більше, якщо частково або повністю закриває його), то таке її розташування по праву вважається патологічним і називається перед лежанням плаценти. Подібне ускладнення звичайно веде до виникнення маткової кровотечі наприкінці вагітності, а частіше безпосередньо під час пологів. При цьому крововтрата може прийняти досить значні розміри і являти серйозну загрозу для матері й плода.
Відомо, що ця патологія характерна для жінок, які перенесли запальний процес матки, що часто виникає після штучного переривання вагітності.
До ускладнень, що також викликають значну кровотечу (найчастіше після народження дитини), ставиться так називане збільшення дитячого місця. У цьому випадку окремі часточки плаценти бувають досить щільно зрощені з маткою, причому деякі її ворсини доходять до м'язового шару й навіть вростають у нього. Після народження дитини плацента, як правило, не може самостійно відшаровуватися від стінки матки, а часткове її відшарування може привести до значної кровотечі. У результаті цього виникає необхідність робити далеко не безпечну операцію відділення й видалення з матки дитячого місця. Відзначено, що й ця патологія найчастіше є віддаленим наслідком аборту, особливо ускладненого запальним процесом матки.
Кажучи про ускладнення штучного аборту і їхньому впливу на перебіг, результат наступних вагітностей, необхідно зупинитися на позаматковій вагітності.
Позаматкова вагітність представляє не тільки серйозну небезпеку для здоров'я жінки, але надалі різко принижує можливість настання в неї вагітності, часто веде до безплідності.
В основі виникнення позаматкової вагітності лежать головним чином різні зміни, що виникають у маткових трубах.
Запліднена яйцеклітина має винятково велику здатність до росту й може прищеплюватися й продовжувати свій розвиток у будь-якім місці по шляху просування від яєчника до порожнини матки. У тих випадках, коли в силу яких-небудь причин яйцеклітина просувається по трубі незвичайно повільно, вона, досягши відомої стадії розвитку, може затриматися в трубі й впровадитися в її стінку - виникає позаматкова (трубна) вагітність.
Позаматкова вагітність часто спостерігається при половому інфантилізмі жінки, недорозвиненні її полових органів. У таких жінок маткові труби звичайно довгі, звивисті, з вузьким просвітом, мають обмежену скорочувальну здатність, що й викликає затримку заплідненої яйцеклітини в трубі.
Існує багато й інших обставин, що привертають до виникнення такої ненормальної вагітності. Однак найбільш істотну роль у походженні позаматкової вагітності грають запальні процеси маткових труб.
Запальні процеси маткових труб, що важко протікають, приводять до повного закриття просвіту труб, викликають їхню непрохідність і ведуть до безплідності. У початковому періоді свого розвитку позаматкова вагітність супроводжується тими ж ознаками, як і звичайна. У жінки відбувається затримка менструації, збільшення молочних залоз, з'являються зміни в апетиті, смаку й т.д. Матка в цей час буває трохи розм'якшена й небагато збільшена в розмірі. Ніщо начебто б не передвіщає навислу небезпеку. Однак плодове яйце не знаходить у матковій трубі тих сприятливих умов, які необхідні для його розвитку. Якщо слизувата оболонка матки до періоду прикріплення яйця пишно розростається, слизувата оболонка труби продовжує залишатися тонкою, непристосованою до незвичайних для неї вимогам. Зростаюче плодове яйце починає усе глибше й глибше проникати в трубу й, поступово руйнуючи її, доводить до розриву.
Позаматкова вагітність переривається найчастіше наприкінці 2-го - початку 3-го місяця. В одних випадках відбувається розрив труби, при якому плодове яйце цілком або частково попадає в черевну порожнину.
Але значно частіше спостерігається так званий трубний викидень, коли яйце відшаровується від стінки труби й викидається в черевну порожнину через зовнішній розширений кінець маткової труби. У тім і іншому випадках переривання трубної вагітності в результаті розриву кровоносних посудин виникає внутріочеревинна кровотеча. Часом вона буває катастрофічно рясною. У ньому й полягає велика небезпека позаматкової вагітності для жінок.
Незалежно від того, чи визначена позаматкова вагітність до або після її переривання, завжди існує необхідність термінової хірургічної допомоги.
Штучне переривання першої вагітності може з'явитися передумовою для виникнення важкого захворювання в плоді й немовляти при наступних вагітностях - гемолітичної хвороби.
Переривання першої вагітності завжди небажано, а для жінок з резуснегативною кров'ю (при резус-позитивному чоловіку) явно протипоказано.
Штучний аборт завжди представляє певну потенційну небезпеку для перебігу й результату наступної вагітності як для матері, так і для плода.
Вагітних жінок, що мали в минулому штучний аборт, відносять до так називаної групи вагітних підвищеного ризику перінатальної патології.
Це в першу чергу ставиться до перших і наступних абортів у жінок, що не народжували. Вони перебувають під особливо ретельним спостереженням лікарів акушер - гінекологів жіночих консультацій, щоб попередити (знизити) можливу в них материнську й перінатальну патологію.